Сім’я банкірів Гінцбургів займала особливе місце у російському суспільстві: вони входили до його найвищого кола і водночас клопотали перед царською владою за знедолене єврейське населення Російської імперії.

Горацій Євзелевич Гінцбург народився 1833 року у Звенигороді Київської губернії, а помер 1909 року в Петербурзі. Його батьки більшу частину життя провели в Парижі, сам Горацій отримав у дитинстві гарну домашню освіту. Давньоєврейській мові та Талмуду його навчав відомий знавець івриту Сухоставер. У двадцять років Гінцбург одружився зі своєю двоюрідною сестрою Анною Гесселівною Розенберг, що мала величезний авторитет у сім’ї і великий вплив на тестя Євзеля.

Ще зовсім молодим, Горацій Євзелевич став головним помічником і компаньйоном батька у комерційних справах та громадській діяльності. У 1859 році він разом з батьком заснував у Петербурзі банкірський будинок “І. Є. Гінцбург”(Йосиф Євзель Гінцбург), який став першим у Росії банком сучасного типу.

Молодий фінансист, будучи фактично головою банку, досяг успіху і зумів домогтися своєї фірми виняткового становища у Петербурзі, та був у Європі. Вже на початку своєї кар’єри, з шістдесятих років, Гінцбург виявив себе як меценат і великий благодійник. Близькі з Гінцбургом були відомий літературний та музичний критик В. В. Стасов та знаменитий письменник І. С. Тургенєв; у його будинку гостювали М.Є. Салтиков-Щедрін, І. А. Гончаров, І. М. Крамський, Вл. Соловйов, А. Г. Рубінштейн. Скульптор М. Антокольський завдяки Гінцбургу зумів здобути академічну освіту.

Відповідно до єврейської традиції, Гінцбург щедро жертвував молодим і бідним талантам, як єврейським, так і російським. Він був засновником Інституту археології, Інституту експериментальної медицини (разом із принцом Ольденбурзьким) та інших наукових установ. Єдиною умовою його участі у загальноросійських благодійних починаннях була вимога відкритих дверей для людей усіх віросповідань.

Горацій Євзелевич був гласним Петербурзької думи (до 1892 року), був членом ради фондової біржі, мав чин дійсного статського радника (генерала), був нагороджений вищими російськими орденами. Будучи в 1868 – 1872 роках гессендармштадським консулом у Росії, Гінцбург разом із потомством був зведений Великим герцогом у баронство. Незабаром цей титул отримав його батько Євзель, і імператор Олександр II дарував всій родині спадкове дворянство.

У промисловості головною сферою діяльності Гінцбурга стала золотовидобуток. Він засновник Ленського, Забайкальського, Березовського, Алтайського та інших копалень. Серед його підприємств була, наприклад, Компанія ланцюгового пароплавства річкою Шексне та акціонерне товариство “Платина”.

Протягом сорока років барон Гінцбург був визнаним головою єврейської громади Петербурга та, мабуть, і всього єврейства Росії.

Складно назвати всі справи, за якими він виступав клопотачем, усі єврейські підприємства, які він фінансував.

Гінцбург пожертвував велику суму на будівництво петербурзької Хоральної синагоги (див. фото) (до цього дня в синагозі збереглася лава з табличками родини Гінцбургів), на його гроші видавалися книги на захист євреїв. Він був головою Єврейського колонізаційного товариства (ЄКО), хоч і не схвалював еміграцію, головою Товариства для поширення освіти між євреями в Росії (ТПОЄ). Його дружина Ганна Гесселівна заснувала на Василівському острові сирітський будинок. Ця сім’я завжди щедро допомагала жертвам пожеж, неврожаїв, погромів та інших лих у межах осілості.

У народі ходив анекдот у тому, як Горацій Гінцбург якось їхав разом із Миколою II у кареті. Повз проходив мужик, який, побачивши цю картину, вигукнув: «Треба ж! Жид із царем їде!» Чоловіка схопили і зовсім уже було вирубано, коли Горацій звільнив полоненого і подарував рубль за те, що вкотре нагадав йому, що він єврей.

Завдяки зусиллям барона Горація де Гінцбурга, його колосальним зв’язкам та авторитету, 22 березня 1880 року було отримано дозвіл на утворення Тимчасового комітету ОРТ. Довгі роки Горацій де Гінцбург брав активну участь у розвитку ОРТ і обіймав керівні посади у правлінні ОРТ.

Барон Горацій Гінцбург помер 1909 р. на 76-му році життя. «Красою Ізраїлю» назвав його Генріх Сліозберг, юрист, громадський діяч, який багато зробив для захисту єврейського народу разом із Гінцбургом.
Він був красою не тим, що був багатий і знаний, не тим, що впливовий і свій вплив завжди спрямовував на користь інших, і не тим ще він був красою, що він щедро приділяв для ближніх від щедрот, якими його самого обдарувала доля, – говорив Сліозберг. – Не було горя людського, якому він не співчував би і яке не прагнув би полегшити, не розбираючи, хто страждає, свій чи чужий, та й не було для нього чужих. Але не лише цим він був красою єврейства. У всьому він дотримувався завітів єврейського віровчення та моралі, ні на хвилину він не забував, що, за словами наших законовчителів, “світ міцний трьома предметами: істиною, справедливістю та благоволінням”.
Іменем Горація Гінцбурга було названо етнографічну експедицію 1911-14 рр., яку субсидував його син Володимир і очолював С. Анський.

Нащадки Горація де Гінцбурга продовжили благодійну діяльність у Європі та Америці, а в Росії – у Санкт-Петербурзі, ОРТівська школа зветься «ОРТ де Гінцбург».