Джозеф Хармац – активна, рішуча, цілеспрямована людина, яка залишила значний слід в історії розвитку Всесвітнього ОРТ.
Джозеф Хармац народився 23 січня 1925 року в Рокішкісі, місті на північному сході Литви, в сім’ї Авраама та Девори Хармац. Його батько працював у оптовому продовольчому бізнесі. Він мав дружну, велику родину.
Після того, як німці вторглися в Литву, і євреї, разом з усією родиною Джозефа, були поміщені у Вільнюське гетто, його батько, у розпачі, що він не в силах врятувати сім’ю, наклав на себе руки. Усіх чотирьох бабусь і дідусів, а також молодшого брата Джозефа було вбито в гетто. Старший брат загинув у бою на фронті. Вижила лише мати Джозефа.
У 16 років Джозеф Хармац приєднався до підпілля, яке активно працювало в гетто, і переправляло людей через труби каналізації з гетто в ліси, щоб вони могли приєднатися до групи партизанів, якою керував відомий Абба Ковнер.
Абба Ковнер (стоїть у центрі) серед єврейських партизанів та підпільників вільнюського гетто,
14 липня 1944 р.
Після війни частина партизан разом з Хармацом вступили в загін «Накам» (Месники), метою якого було фізичне знищення нацистів, що залишилися в живих.
Джозеф Хармац, який сповна випробував усі жахи Голокосту і втратив більшу частину сім’ї, керував однією з операцій групи «Накам» з отруєння хліба, що постачався нацистам-ув’язненим у табір військовополонених «Stalag 13» під Нюрнбергом. В результаті постраждали понад 2200 військовополонених, 207 з них були госпіталізовані, але про смертельні випадки не повідомлялося.
Після еміграції до Ізраїлю у 1950 році Джозеф Хармац активно допомагав тисячам європейських та північноафриканських євреїв переїхати до Ізраїлю.
Він одружився з Гіною Кіршенфельд. У Джозефа Хармаца двоє синів Ронель і Цві, а також троє онуків.
В Ізраїлі Джозеф Хармац спочатку працював інспектором в Ізраїльському ОРТ, потім став заступником Якова Олейського, директора ОРТ в Ізраїлі на той час, а в 1966 році був призначений генеральним директором Ізраїльського ОРТ.
За 13 років своєї діяльності на цій посаді Хармац виступив ініціатором багатьох нововведень у роботі керованої ним організації, які суттєво вплинули і на міжнародні програми ОРТ.
Хармац згуртував навколо себе колектив новаторів, які прагнуть забезпечити високий рівень освіти для людей з різними здібностями і можливостями. Особливу увагу він приділяв підготовці вчителів.
У 1979 році Хармац був призначений генеральним директором Всесвітнього ОРТ і обіймав цю посаду 13 років.
Джозеф Хармац стояв біля витоків повернення ОРТ до Росії. У травні 1989 року в болгарській столиці Софії проходила конференція «Діти в інформаційний вік». Джозеф Хармац, який представляв ОРТ, познайомився на ній з професором Олексієм Семеновим.
Хармац запросив Семенова до штаб-квартири Світового ОРТ у Лондоні для обговорення можливостей співробітництва.
У жовтні 1989 року Джозеф Хармац приїхав до Москви для зустрічі з віце-президентом АН СРСР Євгеном Веліховим, заступником міністра освіти Росії Феліксом Перегудовим та завідувачкою Московського управління народної освіти Любов’ю Кезіною. Результатом зустрічі стала готовність встановити з ОРТ тісні стосунки. Було підписано угоду про відкриття в Москві опорного пункту ОРТ і згодом партнерство призвело до створення в Москві школи ОРТ (зараз школа 1540)
Коли 1993 року Джозеф Хармац пішов у відставку, визнанням його багаторічної плідної діяльності на благо Ізраїльського та Всесвітнього ОРТ стало присвоєння імені Хармаца технічному коледжу ОРТ в Єрусалимі.
Будучи на пенсії, Хармац не переривав свого зв’язку з ОРТ і написав дві книги: “From the wings” та “Life with ORT”.
Пішов із життя Джозеф Хармац у 2016 році. На момент смерті йому був 91 рік.
За кілька місяців до смерті він відвідав Всесвітній Конгрес ОРТ в Єрусалимі. Ця зустріч стала останньою і для нього, і для його колег із багатьох країн світу, де працює ОРТ.
Щорічно Всесвітній ОРТ організує конкурс на здобуття премії Гіни та Джозефа Хармац. Премії удостоюються учні шкіл мережі ОРТ по всьому світу, які займаються волонтерською діяльністю та беруть участь у соціальних проєктах.
Джозеф Хармац на відкритті семінару для викладачів
в рамках проєкту “ORT-JET” в Центрі “ОРТ-СПб”, Санкт-Петербург, літо 2000 рік.
Джозеф Хармац, 1998 рік