На початку своєї діяльності Тимчасовий Комітет ОРТ бачив головне завдання у переселенні єврейських ремісників з межі осілості у внутрішні губернії Росії. Ремісникам видавалась позика від 50 до 300 рублів на переїзд та влаштування на новому місці. За законом 1865 року євреям-ремісникам, а також деяким іншим категоріям євреїв було дозволено проживання поза межами осілості (за умови заняття своєю професією). Щоправда, у деяких областях Російської імперії право проживання євреїв навіть із привілейованих груп було суттєво обмежене. До таких областей належали, наприклад, Фінляндія, Область Війська Донського, Кубанська та Тверська області, практично весь Сибір, Москва та Московська губернія.
Невдовзі з’ясувалося, що діяльність ОРТ з переселення ремісників мало результативна. Серед причин зазначалися такі: по-перше, після вбивства Олександра Другого в 1881 році юридичне становище євреїв-ремісників поза межами осілості стало вкрай неміцним, по-друге, потреба в ремісниках у багатьох місцях Росії була не настільки великою, щоб люди, які тільки приїхали, одразу знайшли собі заняття, по-третє, віруючий єврей не міг знайти на новому місці відповідні умови виконання релігійних обов’язків.
За допомогою ОРТ переселилися всього 170 ремісників, яким було видано у вигляді безповоротних позик 27 тисяч рублів. За кілька років ця діяльність припинилася.
Натомість інші напрями діяльності ОРТ були ефективнішими. І тут активність творців ОРТ швидко принесла відчутні результати. Вже через 7 років після заснування було відкрито два єврейські ремісничі училища – у Динабурзі та Сімферополі. Як і раніше, поповнення капіталу забезпечувалося за рахунок надходження великих пожертв від приватних осіб, щорічних членських внесків та збору коштів серед євреїв Росії на потреби ОРТ. Щороку списки жертводавців включали понад тисячу людей.
В архівах Всесвітнього ОРТ знаходяться книги списків пожертвувань, де були відзначені всі ті, хто вносив кошти в розвиток організації, починаючи від копійок і закінчуючи великими сумами, причому в списках жертводавці були розподілені за місцем проживання.
 |
 |
Вже до середини 90-х років 19 століття діяльність ОРТ охоплювала багато міст і містечок меж осілості. ОРТ оплачував працю вчителів, які навчали ремеслу в єврейських школах, відкривав при цих школах ремісничі класи для хлопчиків і дівчаток, видавав позики ремісникам на власні майстерні. Найчастіше ОРТ виділяв кошти для приватних єврейських училищ за умови безкоштовного навчання певної кількості дітей із незаможних єврейських сімейств. ОРТ прагнув також дати євреям Росії знання та навички в галузі сільського господарства. У 1903 році в Мінську було збудовано сільськогосподарську школу і при ній засновано зразкову ферму.
В архівах Всесвітнього ОРТ зберігається багато протоколів засідань Тимчасового комітету ОРТ з описом питань, з якими зверталися до Комітету та конкретними їх рішеннями.
 |
 |
На початку XX століття спеціалізовані ремісничі класи та відділення ОРТ з’являються у великих містах, не включених до межі осілості – Ризі, Юр’єві (Тарту), Таганрозі.
У 1906 році був зареєстрований статут ОРТ. Суспільство набуло статусу постійно діючої організації. Для консультації у процесі розробки статуту ОРТ було запрошено юриста та громадського діяча Л. М. Брамсон. З цього моменту і до його смерті ім’я Брамсона було нерозривно пов’язане з ОРТ.
У Центральному Державному архіві Москви знаходиться оригінал цього Статуту.
З 1911 року Брамсон обіймає посаду виконавчого директора. За його активної участі ОРТ освоює нові напрямки діяльності – розвиток виробничої та споживчої кооперації серед євреїв. На початку XX століття багато прогресивних економістів, і не тільки в Росії, пов’язували з кооперативним рухом надії на швидке зростання добробуту населення.
ОРТ звертає увагу також на проблему здобуття професійної кваліфікації дорослими, для них відкриваються спеціалізовані курси. ОРТ прагне дати учням своїх класів та курсів найпрестижніші та найактуальніші на той час професії. Так, наприклад, у Вільні були відкриті електротехнічні курси, у Кременчуці – курси малювання та креслення. Правління ОРТ обговорювало можливість відкриття шоферських курсів.